Знані постаті Гощанщини
Ауліх Вітольд Вітольдович (26 січня 1928, м. Львів -1994, м. Львів) - кандидат історичних. Працював науковим співробітником Інституту суспільних наук Львівського відділення АН УРСР. У 1968 році проводив розкопки в Дорогобужі. Автор багатьох публікацій у наукових збірниках і журналах.
Басараба Василь Наумович (19 березня 1948, с. Біла Криниця Рівненського району Рівненської області). Закінчив філологічний факультет Київського держуніверситету імені Т.Г.Шевченка. У 1969-1970 роках працював кореспондентом Гощанської районної газети, зараз - в обласній газеті «Вільне слово». Автор поетичних збірок «У країні Україні» (1991), «Ожинова стежина» (1995), «Воля» (2000). Лауреат регіональної краєзнавчої премії «За відродження Волині» (1999).
Веніславський Олександр Станіславович (1897, с. Рясники Гощанського району Рівненської області - 1989, там же). Закінчив київську гімназію. Грав на багатьох музичних інструментах, малював. Був директором Гощанського районного будинку культури, працював у клубах сіл Бабина, Рясники, Дмитрівки. Створив ряд оригінальних художніх полотен.
Воловиков Петро Митро-фанович (31 жовтня 1918, с. Телиші Уваровицького району Гомельської області -14.03.1996, м. Рівне). Закінчив Гомельський фінансово-економічний технікум. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював інструктором Лубенського райкому компартії, з 1950 року - на господарській роботі: голова колгоспу «Прогрес» Дубенського району, а з 1961 року - голова колгоспу імені Жданова (зараз - колективне господарство «Прогрес» ) у селі Горбакові Гощанського району. Видатний організатор сільськогосподарського виробництва. Двічі Герой Соціалістичної Праці, мав багато бойових і трудових нагород.
Вольц (у дівоцтві Блюмке) Ерна (28 листопада 1929, с. Киселівка Володимир-Волинського району Волинської області) народилася в сім'ї німецьких селян. Вивчилася самотужки. У 1935 році батько купив землю і обійстя на північно-східному напрямку від Тучина. У 1939 році сім’я виїхала до Польщі, а потім - до Німеччини. Зараз живе у м. Кельн. Писати вірші почала з юних літ. Авторка кількох поетичних збірок на німецькій мові, багатьох спогадів. У 90-х роках відвідала місця свого дитинства.
Гаврилюк Віра Трохимівна (середина 30-их років, с. Сінне Гощанського району Рівненської області). Навчання у школі перервала війна. У 1949 році закінчила Гощанську середню школу, фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту імені Максима Горького, одержавши диплом з відзнакою, в 1957 році - аспірантуру. Кандидат фізико-математичних наук. Працювала в АН УРСР на різних посадах від наукового співробітника до вченого секретаря.
Гапончук Григорій Улянович (5 грудня 1914, с. Синів Гощанського району Рівненської області – 23 серпня 1992, м. Рівне). Був учасником підпільних комуністичних організацій. Навчався у Рівненському учительському інституті. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював на господарській і культурноосвітній роботах. Займався літературною творчістю. Друкувався в обласних газетах, у збірнику «Визволення» (1940). Видав дві документальних книги «Зорям назустріч» (1978) і «Так веліла совість» (1985).
Гізель Інокентій (бл. 1600, Прусія - 18/28 січня 1683, м. Київ) народився в німецькій протестантській сім’ї. Український освітній і церковний діяч, історик. Був ректором школи при Гощанському православному монастирі у першій половині XVII ст. Пізніше став професором Києво-Могилянської колегії, був її ректором, ігуменом Києво-Братського монастиря, архімандритом Києво-Печерської лаври. Автор «Діалектики і логіки» (1645-1646), «Твору про всю філософію» (1646-1647), полемічного твору «Мир с Богом человеку» (1669). Брав участь у виданні «Києво-Печерського патерика» (1661) і «Синопсиса» (1674).
Годун Микола Петрович (1 серпня 1953, с. Посягва Гощанського району Рівненської області). Закінчив Одеське художнє училище імені М.Грекова. Працює у художньо-виробничому комбінаті Рівненської обласної організації Спілки художників України. Є її членом. Учасник багатьох художніх виставок.
Данилюк Олексій Мусійович (24 квітня 1934, с. Іллін Гощанського району Рівненської області-4.01.1994, с. Горбаків цього ж району). Закінчив відділення механізації Дубенського сільськогосподарського технікуму. 31962 року - бригадир тракторної бригади колективного господарства «Прогрес» (с. Горбаків). Був умілим організатором сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалістичної Праці (1973).
Євчук Сергій Хомович (12 вересня 1908, с. Тудорів (зараз - Федорівка) Гощанського району Рівненської області - 5 квітня 1939, м. Луцьк). Закінчив чотирирічну сільську школу. Вчився у Рівненській приватній українській гімназії. Писав поетичні твори. Друкував у різних періодичних виданнях того часу. Співробітничав з комуністичними підпільними організаціями. У рідному селі відкрито йому пам'ятник. Багато матеріалів про нього опубліковано у спогадах Г.У. Гапончука і в періодичній пресі.
Зінчук Микола Пилипович (11 квітня 1928, с. Сухава Володавського повіту Люблінського воєводства, Польща). У червні 1946 року внаслідок операції «Вісла» змушені були всією сім'єю переїхати на територію України. Закінчив Львівський зооветеринарний інститут і з 1954 року працює у Тучині головним ветеринарним лікарем району, а з 1961 року - елітно-насінницького радгоспу «Тучинський», з 1971 року - незмінний його директор. Знатний організатор сільськогосподарського виробництва. Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Опублікував понад 100 наукових праць.
Зубкевич Петро Павлович (4 грудня 1956 р. с.Іващуки Радивилівського району Рівненщини) – голова Гощанської районної ради. Закінчив Дубнівське педучилище та Рівненський педінститут (вчитель математики). Вчителював у Старосільській середній школі Рокитнівського району. Обирався головою сільської ради стрясне Гощанського району.З 1994 р. - заступник голови райдержадміністрації. В квітні 1998 р. обраний головою Гощанської райради.
Калижнюк Семен Костянтинович ( 29 жовтня 1900, с. Бочаниця Гощанського району Рівненської області -29 жовтня1964, м. Москва). Закінчив місцеву школу. Став пізніше відомим інженером-гідротехніком. У 1965 році (посмертно) за видатні роботи в галузі техніки присуджена Ленінська премія.
Кисіль Адам (1580 -1653) - відомий український магнат, був дипломатом і сенатором, воєводою київським. З 1640 —року - власник Гощі. У роки Визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького представляв польський уряд : на переговорах. Зокрема, був учасником українсько-польських переговорів у Переяславі і Зборові (1649), Білій Церкві (1651).
Кухаренко Юрій Володимирович (1919, с. Чапля Хмельницької області -1980, м. Москва). З 1951 по 1980 рік працював старшим науковим працівником Інституту археології АН СРСР. Доктор історичних наук. Обстежував археологічні пам’ятники поблизу Гощі, Томахова, Дорогобужа та інших населених пунктів Рівненщини. Автор численних публікацій з археології, а також книги «Средневековые памятки Полесья» (Москва, 1961).
Лаворик Олександр Ростиславович (13 жовтня 1955, с. Рясники Гощанського району Рівненської області). Служив в армії і працював у музеях Одеси. У 1992 році закінчив Львівську школу церковної архітектури. Керівник творчої майстерні «Волинська ікона» (м. Рівне). Лауреат обласної просвітянської премії імені Грицька Чубая. Учасник і переможець багатьох художніх виставок. Відреставрував Дорогобузьку Богоматір, яка встановлена і освячена у Свято-Покровському соборі в Рівному.
Лащук Юрій Пилипович (2 березня 1922, с. Липки Гощанського району Рівненської області). Закінчив Голубненську школу Березнівського району, вчився у Варшавській №4 і Острозькій гімназіях. У 1953 році закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва, а у 1956 році -аспірантуру при АН України. Захистив кандидатську «Косівська кераміка. XIX - XX ст.» і докторську «Українська народна кераміка XIX - XX ст.» дисертації. Працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії імені Максима Рильського, професором кафедри Прикарпатського університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську. Почесний член Рівненського обласного краєзнавчого товариства (1992). Автор багатьох публікацій у збірниках і журналах, а також книг «Косівська кераміка» (1966), «Українські гончарі» (1968), «Розвиток народних художніх промислів України» (1982). «Кераміка» (1987), «Народне мистецтво українського Полісся» і «Українська кахля» (1991) та інших. Живе у Львові.
Лжедімітрій (Дмітрій Самозванець), (?-1606) - він же монах Григорій Отреп'єв, авантюрист, ставленик польських магнатів, який став у 1605 році російським царем. У 1600 році навчався в социнианському колегіумі (Гоща, на Рівненщині). В пошуках кращої долі сколесив Волинь, побувавши у Острозі, Дермані, Вишнівці.
Макарчук Степан Арсентійович (03 січня 1930, с. Джуліби Гощанського району Рівненської області). Вчився в місцевій початковій, потім у Тесівській семирічній Острозького району і Гощанській середній школах. У 1956 р. закінчив історичний факультет Львівського держуніверситету імені І. Я. Франка. Працював викладачем Черницького сільськогосподарського технікуму біля Дрогобича. З 1959 р. -молодший науковий працівник, завідуючий відділом Українського державного музею етнографії та художнього промислу в Львові. Доктор історичних наук (1985) професор (1986). З 1976 р. - декан історичного факультету Львівського державного інституту. Автор понад публікацій у збірках, журналах і газетах.
Новак Олекса Федорович (14 січня 1932, м. Гоща) народився в селянській родині. Закінчив Гощанську середню школу, фізико-математичний факультет Сумського педагогічного інституту імені Антона Макаренка (1954), аспірантуру при Львівському держуніверситеті імені Івана Франка (1963). Кандидат фізико-математичних наук (1974). Працював у Гощанській СШ (1955-1960), викладачем Рівненського загальнонаукового факультету Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка (1963-1971), завідувачем кафедри вищої математики Українського інституту інженерів водного господарства, старшим викладачем Рівненського інституту культури, у Рівненській СШ №1. Один з організаторів НРУ, Гельсінської спілки і УРП, КУНу в Рівному. Вийшло ряд його навчальних посібників для студентів з фізики і астрономії, брошура «Тернистий шлях українського православ'я у добу сучасності» (1995), «Українська повстанська армія» (1992, 1994).
Новак Терентій Федорович (30 жовтня 1912. м. Гоща -11 серпня 1983, м. Гоща) народився в сім'ї селянина. Батракував. Був у підпільних комуністичних організаціях, членом Волинського окружного комітету КПЗУ. В 1937 році засуджений польським судом. Вчився у Рівненському вчительському інституті. У роки Великої Вітчизняної війни керував підпіллям у Рівному. Потім працював у Львові. Герой Радянського Союзу (1965). Автор документальних книг «АЛ» (Армія Людова) (1963), «Лесная быль» (1962), «Пароль знают немногие» (1975), «Червоні сіячі» (1968), «Поєдинок» (1974).
Попенко Василь Павлович (15 липня 1934, с. Дорогобуж Гощанського району Рівненської області) народився в селянській родині. Закінчив Рясниківську семирічну школу. В 1954 році здобув учительську професію в Костопільському педагогічному училищі. Працював у сільських школах Дубровицького району, був на партійній роботі. Заочно закінчив Рівненський педагогічний інститут (1961). Зараз - директор Дубровицькрї ЗОШ №2. Член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999). Автор збірок «З доріг і виріїв», «Дорогобуж», «Світилка», багатьох публікацій у періодиці.
Прищепа Богдан Анатолійович (14 серпня 1957, с. Остапівка Миргородського району Полтавської області) народився у вчительській сім'ї. У 1974 році закінчив Рокитнівську СШ №1, а потім - історичний факультет Київського держуніверситету імені Т.Г.Шевченка. З 1979 року працює науковим працівником, завідувачем відділу історії Рівненського краєзнавчого музею, а з 1998 року - викладач Рівненського інституту слов’янознавства. Кандидат історичних наук (1998). Член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1993). У 1982-1985, 1987-1993 роках проводив розкопки городища літописного Дорогобужа. Автор численних публікацій про це місто, учасник археологічних досліджень багатьох давніх пам'яток Волині, написав монографію «Літописний Дорогобуж у період Київської Русі. До історії населення Західної Волині в Х-ХІІІ століттях» (у співавторстві, 1996).
Раппопорт Павло Олександрович (29 червня 1913, м. Петербург - 11.09.1988, м. Ленінград) народився в сім'ї інтелігентів. Доктор історичних наук. Працював у Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР. У 1960 -1961 роках проводив обстеження давньоруських фортець Погориння, в тому числі Дорогобужа і Гощі, про що розповів у монографії «Военное зодчество западно-русских земель X-XIV веков» (Ленінград, 1967).
Салюк Віра Петрівна (15 вересня 1936 р. с.Симонов Гощанського району - 18 серпня 1989 р. с.Симонов) - відмінник здоровохорони, перший заслужений лікар на Острожчині. Лікар акушер-гінеколог Острозького пологового будинку. Опублікувала 17 наукових праць, 4 раціоналізаторських пропозицій.
Старушич Гнат Оксенович (30 жовтня 1651, м. Київ) - відомий освітянський і релігійний український діяч. У 1639 році був ігуменом і ректором Гойського монастиря у Гощі. У 1640 році став намісником Києво-Печерської лаври, в 1641 році - ректором Києво-Могилянської колегії, пізніше - ігумен Видубецького монастиря, де й помер. Автор багатьох віршів і проповідей, які виходили окремими виданнями.
Столярчук Богдан Йосипович (25 серпня 1947, с. Дмитрівка Гощанського району Рівненської області) народився в сім'ї селянина. Вчився у Рівненській СШ №6 і Рівненській вечірній музичній школі. В 1970 році закінчив Рівненське музичне училище, в 1976 році - Київський інститут культури, в 1986 році - Одеську консерваторію імені А.В.Нєжданової. Працював у оркестрі Рівненського облмуздрамтеатру, методистом обласного будинку художньої самодіяльності профспілок, зараз - викладач Рівненського державного гуманітарного університету і Рівненської дитячої музшколи №1 імені М.В.Лисенка. Автор багатьох навчальних, поетичних, краєзнавчих та інших видань і публікацій, зокрема, збірок «Причастя» (1990), «Зірка долоні» (1993), «Мій серпень» (1997), довідників «Контрабасисти України» (1992), «Фольклористи Рівненщини» (1994, 1995), «Митці Рівненщини» (1997). Лауреат обласної премії імені Бориса Тена і регіональної краєзнавчої «За відродження Волині», почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців.
Товстуха Євген Степанович (7 жовтня 1934, с.Маківці Носівського району Чернігівської області) народився в селянській родині. Там же закінчив середню школу, а потім - Київський медичний інститут. За направленням працював у Гощанській центральній районній лікарні у 60-их роках. Пізніше виїхав у Яготин Київської області. Друкувався у рівненській облгазеті «Червоний прапор» і Гощанській райгазеті. Член Національної спілки письменників України. Автор прозових книг «Гомін сердець», «Кирило Стеценко», «Микола Лисенко», «Як пізнати дружину?» та багатьох наукових праць. Займається фітотерапією.
Фотинський Орест Оксенович (1862, с. Батьків Радивилівського району Рівненської області - 1931, м. Житомир) народився в селянській родині. Учнівські, студентські, життєві і творчі дороги були пов'язані з тодішнім губернським містом Житомиром. Був членом Товариства дослідників Волині (1900). У 1919-1921 роках очолював губернський відділ охорони пам’яток старовини і мистецтва. З 1922 року - професор Житомирського інституту народної освіти, потім завідував архівним управлінням. Здійснював подорожі у міста і села Рівненщини. Автор багатьох публікацій і наукових праць. Зокрема вийшли книги «Дорогобуж Волынский», «Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни в XVII-XVIII вв.». Багато матеріалів помістив у різних томах «Трудов Общества исследователей Волыни».
Ярмолюк (дівоче прізвище Данилюк) Надія Миколаївна (12 квітня 1950, с. Мнишин Гощанського району Рівненської області) народилася в сім'ї колгоспника. Закінчила Мнишинську восьмирічну і Гощанську середню школи, філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту (1972). Працювала у Тучинській школі-інтернаті і Малатинській школі, з 1974 року - на журналістській роботі у Березнівській районній газеті, зараз - заступник редактора. Друкується у колективних збірках, журналах і газетах. Авторка збірки «В огні кленової сваволі» (1993).
Яцик Анатолій Васильович ( 5 квітня 1948 р. у Гощі). Донедавна працював директором Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем, зараз - заступник міністра України з екологічної безпеки. Доктор технічних наук, професор, академік Академії інженерних наук України. Автор 8 книжок-роздумів про суспільно-економічне життя нашої держави і збереження навколишнього природного середовища, понад 170 наукових праць. Часто публікується у газетах «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Освіта», «Українське слово», «Вісті Рівненщини», «Рідний край» (Гоща) та інших.
